чудище
ЧУ́ДИЩЕ, а, с., рідко.
Те саме, що чудо́висько.
Для ящірки це величезне створіння [людина] було жахливим чудищем (О. Донченко);
Ніколи-бо не запримічаєш небезпек прихованих. Так, морське чудище кит, що плаває в морі-океані, завжди відчуває небезпечність високого крутого берега і, щоб не розбитися об нього, відпливає на глибини.. (П. Загребельний);
* У порівн. Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі здоровими мажами, немов якесь дивоглядне чудище (М. Коцюбинський);
Краще б був не видирався. Бо дерева в його блідому сяйві, як заворожені чудища, стояли – причаїлися і кожний кущик при дорозі ніби живий у тьмяному зрадливому сяйві, ніби ворушився, ніби виходив на дорогу й ставав серед неї (Д. Бузько).
Словник української мови (СУМ-20)