чудовище
ЧУДО́ВИЩЕ, а, с. Те саме, що чудо́висько.
Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися — не йде (Фр., IV, 1950, 93);
Повилазили з-під лав, з-під печі причаєні там чудовища і, розправляючи члени, розтягалися всюди (Хотк., II, 1966, 254);
Чужії жони з церкви ідуть, Моє чудо з корчми ведуть. О загрими, громовище, Убий моє чудовище! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 155);
*У порівн. Патер Гаудентій широко витріщеними очима дивився на о. Чимчикевича, як на яке заморське чудовище (Фр., II, 1950, 187).
Словник української мови (СУМ-11)