чудовище
ЧУДО́ВИЩЕ, а, с.
Те саме, що чудо́висько.
Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися – не йде (І. Франко);
Повилазили з-під лав, з-під печі причаєні там чудовища і, розправляючи члени, розтягалися всюди (Г. Хоткевич);
Чужії жони з церкви ідуть, Моє чудо з корчми ведуть. О загрими, громовище, Убий моє чудовище! (з народної пісні);
* У порівн. Патер Гаудентій широко витріщеними очима дивився на о. Чимчикевича, як на яке заморське чудовище (І. Франко);
Навколо, куди глянеш, повитикалися вершини гір, але тепер вони втратили різкі контури й стали якимись безформеними [безформними] масами. Неначе колосальні чудовища, позалягали хребтами і відпочивають по гігантській боротьбі (Г. Хоткевич);
* Образно. * У порівн. Дає високі мислі й козакові... Се чисте серце так горить-сіяє У мороці глибокім ізувірства, Що з Бога правди людям виробляє Чудовище ненависті да звірства. Ума й науки бич, корону суєвірства. (П. Куліш).
Словник української мови (СУМ-20)