чужодальній
ЧУЖОДА́ЛЬНІЙ, я, є, поет. Чужий і далекий (про землі).
Зейнеб ніколи не кривдила Кульжан, а тепер, коли її власні дочки пішли заміж у чужодальні аули, вона навіть іноді ласкаво зазиває Кульжан у свою юрту і розповідає їй щось цікаве або навчає рідним звичаям (Тулуб, В степу.., 1964, 60);
Не плач, дівчино молода, Літа течуть, як вода, Козак літає на коні У чужодальній стороні (Шпорта, Вибр., 1958, 497).
Словник української мови (СУМ-11)