чужоземець
ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч. Людина родом з чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець.
..торгівля приваблювала до Афін дуже багато чужоземців.. (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 90);
Через знайомих чужоземців він, увійшов в значні доми петербурзької аристократії й навіть був вхожий до двору (Н.-Лев., І, 1956, 422);
Розкріпачення сотень мільйонів людей від вікового гноблення чужоземцями, від іноземної експлуатації відбувається нестримно швидко (Ком. Укр., 10, 1960, 21).
Словник української мови (СУМ-11)