чужоземець
ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч.
1. Людина родом із чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець.
Торгівля приваблювала до Афін дуже багато чужоземців (з наук. літ.);
Через знайомих чужоземців він увійшов в значні доми петербурзької аристократії й навіть був вхожий до двору (І. Нечуй-Левицький).
2.
Словник української мови (СУМ-20)