Великий тлумачний словник сучасної мови

чужоземець

чужозе́мець

-мця, ч.

Людина родом із чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. чужоземець — див. чужий  Словник синонімів Вусика
  2. чужоземець — Чужинець, (вона) чужинка, (воно) чуженя  Словник чужослів Павло Штепа
  3. чужоземець — ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч. 1. Людина родом із чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець. Торгівля приваблювала до Афін дуже багато чужоземців (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
  4. чужоземець — чужозе́мець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  5. чужоземець — ІНОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖИ́НЕЦЬ, ЧУЖА́К розм., ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ розм. В розмові з цим іноземцем він.. мусив підбирати особливі слова (О. Гончар); "Яка пишна фігура на коні! — подумала Гризельда.. — Це, певно, якийсь чужоземець з Франції або з Риму" (І.  Словник синонімів української мови
  6. чужоземець — Чужозе́мець, -зе́мця; -зе́мці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чужоземець — ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, мця, ч. Людина родом з чужих земель, представник чужої країни, держави; іноземець. ..торгівля приваблювала до Афін дуже багато чужоземців.. (Енгельс, Походж. сім’ї..  Словник української мови в 11 томах
  8. чужоземець — Чужоземець, -мця м. Иноземецъ, иностранецъ. Рудч. Ск. І. 207. Як малоліттє було, то прийшов чужоземець татарин. АД. І. 50.  Словник української мови Грінченка