чужоземний
ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, а, е. Те саме, що інозе́мний.
Протягом багатьох віків український народ самовіддано боровся проти соціального й національного гноблення, проти чужоземних поневолювачів, за своє возз’єднання (Наука.., 9, 1953, 1);
Володька відчув теплоту в словах незнайомого громадянина, що говорить з таким виразним чужоземним акцентом (Ю. Янов., IV, 1959, 79);
Засушені квіти, без кольору і запаху, майстерні віяльця з слонової кості і пер чужоземних птахів..— все те висіло на стінах, як свідки і співучасники далеких забав і ночей (Вільде, Сестри.., 1958, 451);
// Прибулий з чужої держави, країни.
— Уяви, що довелося б тобі, ..як пані гетьмановій, вітати чужоземних послів. Ти б не знала, ..як частувати їх, як відповідати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 67);
Серед інших об’єктів сатири журналу "Харьковский Демокрит" значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужоземні гувернери (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 31).
Словник української мови (СУМ-11)