чужоземний
ЧУЖОЗЕ́МНИЙ і розм. ЧУЖОЗЕ́МСЬКИЙ, а, е.
Стос. до чужої землі; належний їй; іноземний, закордонний.
Протягом багатьох віків український народ самовіддано боровся проти соціального й національного гноблення, проти чужоземних поневолювачів, за своє возз'єднання (з наук.-попул. літ.);
Засушені квіти, без кольору і запаху, майстерні віяльця з слонової кості і пер чужоземних птахів .. – все те висіло на стінах, як свідки і співучасники далеких забав і ночей (Ірина Вільде);
Я послав їй... чужоземських квіток (Сл. Б. Грінченка);
// Належний чужоземцю.
Володька відчув теплоту в словах незнайомого громадянина, що говорить з таким виразним чужоземним акцентом (Ю. Яновський);
// Прибулий із чужої держави, країни.
– Уяви, що довелося б тобі, .. як пані гетьмановій, вітати чужоземних послів. Ти б не знала, .. як частувати їх, як відповідати (З. Тулуб);
Серед інших об'єктів сатири журналу “Харьковский Демокрит” значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужоземні гувернери (з наук. літ.);
Після коротких промов король почав знайомити молоду королеву з магнатами та чужоземськими посланцями (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)