чуйність
ЧУ́ЙНІСТЬ, ності, ж.
1. Уважність і сердечне ставлення до людей; чулість.
Мабуть, ніщо так глибоко не западає в душу, як вияв чуйності (Баш, На землі.., 1957, 33).
Він був безмежно вдячний матері за її чуйність і самовідданість (Вільде, Сестри.., 1958, 49).
2. Здатність швидко реагувати на життєві події, факти і т. ін.
Чуйність Гулака до історичної трагедії грузинського народу була з вдячністю відзначена передовими діячами Грузії (Літ. газ., 6.I 1955, 4);
Драматургія пристрасного, гостро сучасного, обдарованого виключною чуйністю до історичних подій Олександра Корнійчука пройнята ідеєю боротьби за вселюдське щастя, зненавистю до паліїв війни, любов’ю до творців життя — трудящих людей усіх націй (Рильський, IX, 1962, 160).
3. діал. Бадьорість.
А де дяк зупинився? ..Може, вже силу і кріпость, і чуйність ісходив? (Вовчок, VI, 1956, 259).
Словник української мови (СУМ-11)