чуйність
ЧУ́ЙНІСТЬ, ності, ж.
1. Уважність і сердечне ставлення до людей; чулість.
Мабуть, ніщо так глибоко не западає в душу, як вияв чуйності (Баш, На землі.., 1957, 33).
Він був безмежно вдячний матері за її чуйність і самовідданість (Вільде, Сестри.., 1958, 49).
2. Здатність швидко реагувати на життєві події, факти і т. ін.
Чуйність Гулака до історичної трагедії грузинського народу була з вдячністю відзначена передовими діячами Грузії (Літ. газ., 6.I 1955, 4);
Драматургія пристрасного, гостро сучасного, обдарованого виключною чуйністю до історичних подій Олександра Корнійчука пройнята ідеєю боротьби за вселюдське щастя, зненавистю до паліїв війни, любов’ю до творців життя — трудящих людей усіх націй (Рильський, IX, 1962, 160).
3. діал. Бадьорість.
А де дяк зупинився? ..Може, вже силу і кріпость, і чуйність ісходив? (Вовчок, VI, 1956, 259).
Значення в інших словниках
- чуйність — [чуйн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- чуйність — ЧУ́ЙНІСТЬ, ності, ж. 1. Уважність і сердечне ставлення до людей; чулість. Мабуть, ніщо так глибоко не западає в душу, як вияв чуйності (Яків Баш). 2. Здатність швидко реагувати на життєві події, факти і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- чуйність — чу́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чуйність — -ності, ж. 1》 Уважність і сердечне ставлення до людей; чулість. 2》 Здатність швидко реагувати на життєві події, факти і т. ін. 3》 діал. Бадьорість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуйність — Чу́йність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чуйність — Чуйність, -ности ж. 1) Чуткость. 2) Бдительность. Словник української мови Грінченка