чукати
ЧУ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Те саме, що чуки́кати.
З Опанасом їй було скрізь весело: співав і чукав її на колінах, і обидва реготались (Григ., Вибр., 1959, 153);
Доки в закапелку господиня поралася біля вечері.., а Олексій Федотович чукав на руках малого Олеся, Мусій роздивлявся кімнату (Речм., Весн. грози, 1961, 171).
Словник української мови (СУМ-11)