чукати
ЧУ́КАТИ, аю, аєш, недок., кого, розм.
Те саме, що чуки́кати.
З Опанасом їй було скрізь весело: співав і чукав її на колінах, і обидва реготались (Грицько Григоренко);
Доки в закапелку господиня поралася біля вечері.., а Олексій Федотович чукав на руках малого Олеся, Мусій роздивлявся кімнату (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)