чукати

ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИ розм., ЧУ́КАТИ розм., ГУ́ЦАТИ розм., ГУЦИ́КАТИ розм., ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідко) розм. (перев. дитину на руках або колінах). — Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути (ги́цнути). Підкидав (легінь) топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); Червоно-жовту і масну, як сир, Він голову підкидує відразу, Щось зжовує, неначе слинить фразу (М. Бажан); Вона висмикнула дитину з рук Шмалька й почала її чукикати (С. Чорнобривець); Олексій Федотович чукав на руках малого Олеся (В. Речмедін); Вона то гуцала його, то плескала по круглих щоках руками (Панас Мирний); Взяла (Люба) дитину з невмілих рук молодиці і почала її гуцикати (М. Стельмах); Якийсь заводіяка, заграючи з молодою матір'ю, бере її пикатого синка і гецає на руках (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. чукати — ЧУ́КАТИ, аю, аєш, недок., кого, розм. Те саме, що чуки́кати. З Опанасом їй було скрізь весело: співав і чукав її на колінах, і обидва реготались (Грицько Григоренко); Доки в закапелку господиня поралася біля вечері..  Словник української мови у 20 томах
2. чукати — чу́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. чукати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. Те саме, що чукикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чукати — ЧУ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Те саме, що чуки́кати. З Опанасом їй було скрізь весело: співав і чукав її на колінах, і обидва реготались (Григ., Вибр., 1959, 153); Доки в закапелку господиня поралася біля вечері..  Словник української мови в 11 томах
5. чукати — Чукати, -каю, -єш гл. Забавлять дитя, подбрасывая на рукѣ. Давай дитину підіймать і чукать. Мил. М. 37.  Словник української мови Грінченка