чулість
ЧУ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до чу́лий.
Жіноча чулість примушувала Софійку повним серцем відчувати, що Катька мусить ставитися до неї вороже (Сміл., Зустрічі, 1936, 100);
Він вірив у Юлю, в її чулість і тактовність, у її товариськість (Донч., V, 1957, 296).
Словник української мови (СУМ-11)