чулість
ЧУ́ЛІСТЬ, лості, ж.
Абстр. ім. до чу́лий.
Жіноча чулість примушувала Софійку повним серцем відчувати, що Катька мусить ставитися до неї вороже (Л. Смілянський);
Він вірив у Юлю, в її чулість і тактовність, у її товариськість (О. Донченко);
* Образно. А я сміюся з тебе. Блакитним світом горить моє серце, світлом “чулості” й Ковдри. А мої, взявшись за руки, співають Думки, легкі, горді (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)