1. Словник української мови у 20 томах

чулість

ЧУ́ЛІСТЬ, лості, ж.

Абстр. ім. до чу́лий.

Жіноча чулість примушувала Софійку повним серцем відчувати, що Катька мусить ставитися до неї вороже (Л. Смілянський);

Він вірив у Юлю, в її чулість і тактовність, у її товариськість (О. Донченко);

* Образно. А я сміюся з тебе. Блакитним світом горить моє серце, світлом “чулості” й Ковдри. А мої, взявшись за руки, співають Думки, легкі, горді (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чулість — чу́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. чулість — -лості, ж. Абстр. ім. до чулий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. чулість — Чу́лість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. чулість — ЧУ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до чу́лий. Жіноча чулість примушувала Софійку повним серцем відчувати, що Катька мусить ставитися до неї вороже (Сміл., Зустрічі, 1936, 100); Він вірив у Юлю, в її чулість і тактовність, у її товариськість (Донч., V, 1957, 296). Словник української мови в 11 томах
  5. чулість — Чулість, -лости ж. Чувствительность, нѣжность. Словник української мови Грінченка