чулість
ЧУ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до чу́лий.
Жіноча чулість примушувала Софійку повним серцем відчувати, що Катька мусить ставитися до неї вороже (Сміл., Зустрічі, 1936, 100);
Він вірив у Юлю, в її чулість і тактовність, у її товариськість (Донч., V, 1957, 296).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чулість — ЧУ́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до чу́лий. Жіноча чулість примушувала Софійку повним серцем відчувати, що Катька мусить ставитися до неї вороже (Л. Смілянський); Він вірив у Юлю, в її чулість і тактовність, у її товариськість (О. Донченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- чулість — чу́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- чулість — -лості, ж. Абстр. ім. до чулий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чулість — Чу́лість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чулість — Чулість, -лости ж. Чувствительность, нѣжность. Словник української мови Грінченка