чумацький
ЧУМА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до чума́к 1.
— Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Шевч., II, 1963, 148);
Еге, багато пригод знає чумацький отаман і не про одну виспівує йому, вимовляє голосна сопілка (Коцюб., І, 1955, 182);
// Належний чумакові.
Дужі голоси вдарили чумацьку пісню (Н.-Лев., III, 1956, 314);
Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі здоровими мажами, немов якесь дивоглядне чудище (Коцюб., І, 1955, 179);
Пішли знову дні за днями, як ті чумацькі воли,— тихо, помалу (Мирний, I, 1954, 85);
Над чумацькою валкою кружляв у височині шуліка (Рибак, Помилка.., 1940, 55);
// Прокладений чумаками (про шлях).
Солі якраз по селах не стало, так Сердюки спряглися з гноївщанськими монахами і гайда чумацькими шляхами через усю Україну на Сиваш по сіль: там, мовляв, її скільки хочеш, даром нагребемо (Гончар, II, 1959, 142);
// Такий, як у чумаків.
Пора прийшла — І службу відбула [Білочка], — За те чумацький віз оріхів наділили (Гл., Вибр., 1951, 109);
— А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Тют., Вир, 1964, 80).
Чума́цька Доро́га — те саме, що Чума́цький Шлях ( див. шлях).
Вії стуляє знемога, Нижуться перли сліз, Мріє Чумацька Дорога, Волосожар і Віз… (Вороний, Вибр., 1959, 160);
Чума́цький Шлях див. шлях.
Словник української мови (СУМ-11)