чумачина
ЧУМАЧИ́НА¹, и, ч., розм. Те саме, що чума́к¹.
Задоволі риби й солі Везе чумачина (Рудан., Тв., 1959, 286);
[Чумак:] Догулявся чумачина, Що й копочки нема (Кроп., V, 1959, 335).
ЧУМАЧИ́НА², и, ж., збірн., заст. Чумаки.
Ой чому ти, моя мати, рано не збудила, ой як тая чумачина з села виходила? (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)