чумачило

ЧУМАЧИ́ЛО, а, ч. Збільш. до чума́к¹.

У двері щось стук-стук! Одчинила [мати Явдошина]: чумачило-кремез перед нею стоїть і питає: — Чи дома ваш чоловік Йосип? (Вовчок, VI, 1956, 222).

Значення в інших словниках

1. чумачило — ЧУМАЧИ́ЛО, а, ч. Збільш. до чума́к 1. У двері щось стук-стук! Одчинила [мати Явдошина]: чумачило-кремез перед нею стоїть і питає: – Чи дома ваш чоловік Йосип? (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
2. чумачило — чумачи́ло іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. чумачило — -а, ч. Збільш. до чумак 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови