Значення в інших словниках
-
чумачило —
ЧУМАЧИ́ЛО, а, ч. Збільш. до чума́к 1. У двері щось стук-стук! Одчинила [мати Явдошина]: чумачило-кремез перед нею стоїть і питає: – Чи дома ваш чоловік Йосип? (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
-
чумачило —
чумачи́ло іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
чумачило —
ЧУМАЧИ́ЛО, а, ч. Збільш. до чума́к¹. У двері щось стук-стук! Одчинила [мати Явдошина]: чумачило-кремез перед нею стоїть і питає: — Чи дома ваш чоловік Йосип? (Вовчок, VI, 1956, 222).
Словник української мови в 11 томах