1. Словник української мови в 11 томах

чумачило

ЧУМАЧИ́ЛО, а, ч. Збільш. до чума́к¹.

У двері щось стук-стук! Одчинила [мати Явдошина]: чумачило-кремез перед нею стоїть і питає: — Чи дома ваш чоловік Йосип? (Вовчок, VI, 1956, 222).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чумачило — ЧУМАЧИ́ЛО, а, ч. Збільш. до чума́к 1. У двері щось стук-стук! Одчинила [мати Явдошина]: чумачило-кремез перед нею стоїть і питає: – Чи дома ваш чоловік Йосип? (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  2. чумачило — чумачи́ло іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. чумачило — -а, ч. Збільш. до чумак 1). Великий тлумачний словник сучасної мови