чумачило
чумачи́ло
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чумачило — ЧУМАЧИ́ЛО, а, ч. Збільш. до чума́к 1. У двері щось стук-стук! Одчинила [мати Явдошина]: чумачило-кремез перед нею стоїть і питає: – Чи дома ваш чоловік Йосип? (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- чумачило — -а, ч. Збільш. до чумак 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чумачило — ЧУМАЧИ́ЛО, а, ч. Збільш. до чума́к¹. У двері щось стук-стук! Одчинила [мати Явдошина]: чумачило-кремез перед нею стоїть і питає: — Чи дома ваш чоловік Йосип? (Вовчок, VI, 1956, 222). Словник української мови в 11 томах