Словник української мови в 11 томах

чунник

ЧУ́ННИК, а, ч., заст. Ремісник, який виготовляв чуні.

При спуску в шахту [у XIX ст.] на ноги взувалися чуні.. їх виплітали з конопляних мотузків спеціальні майстри — чунники (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 58).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. чунник — ЧУ́ННИК, а, ч., заст. Ремісник, який виготовляв чуні. При спуску в шахту [у XIX ст.] на ноги взували чуні .. їх виплітали з конопляних мотузків спеціальні майстри – чунники (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  2. чунник — -а, ч., заст. Ремісник, який виготовляє чуні.  Великий тлумачний словник сучасної мови