чхнути

ЧХНУ́ТИ, чхну, чхнеш, док.

1. Однокр. до чха́ти 1.

Піднесла [Явдоха] йому під ніс тертого хріну. Він як нюхнув, та й чхнув аж тричі (Кв.-Осн., II, 1956, 202);

Хмельницький запалив люльку, і хан Магомет-Гірей від того, що дим тютюновий залоскотав у носі, чхнув (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 565);

Трактор чхнув, здригнувся (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).

2. на кого —що і без додатка, перен., вульг. Однокр. до чха́ти 2.

Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! — Та що ж, пане-брате! Плачеш-плачеш, та й чхнеш! (Вовчок, І, 1955, 26).

Значення в інших словниках

1. чхнути — ЧХНУ́ТИ, чхну, чхнеш, док. Однокр. до чха́ти 1. Піднесла [Явдоха] йому під ніс тертого хріну. Він як нюхнув, та й чхнув аж тричі (Г.  Словник української мови у 20 томах
2. чхнути — чхну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. чхнути — чхну, чхнеш, док. 1》 Однокр. до чхати 1). 2》 на кого – що і без додатка, перен., вульг. Однокр. до чхати 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чхнути — Чхнути, чхну, чхнеш гл. одн. в. отъ чхати. Чихнуть. Закашляв, чхнув і стрепенувся. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка