шамкий
ШАМКИ́Й¹, а́, е́, розм. Який видає шарудливі, шелесткі звуки.
Часом вона помічала, що низом, поміж комишами, щось проскакувало, а шамкий сухий лист очерету тоді тріщав (Коцюб., І, 1955, 363).
ШАМКИ́Й², а́, е́, діал. Швидкий, меткий, спритний.
Шамкий у роботі (Сл. Гр.);
Дівчина в неї була хороша, як квітка.. Шамка, легка, станом струнка, волосом чорнява (Вовчок, І, 1955, 261).
Словник української мови (СУМ-11)