шанобливість

ШАНОБЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до шанобли́вий.

Жарт любив [батько], точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість (Довж., Зач. Десна, 1957, 478);

Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю (Гончар, III, 1959, 190);

Незаможні селяни щиро вважали агітмайстерню своєю, любили і всіляко виказували свою шанобливість (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 53).

Значення в інших словниках

1. шанобливість — див. шана  Словник синонімів Вусика
2. шанобливість — [шаноблив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. шанобливість — ШАНОБЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до шанобли́вий. Жарт любив [батько], точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість (О. Довженко); Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. шанобливість — шанобли́вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
5. шанобливість — -вості, ж. Абстр. ім. до шанобливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови