шанобливість
ШАНОБЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до шанобли́вий.
Жарт любив [батько], точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість (Довж., Зач. Десна, 1957, 478);
Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю (Гончар, III, 1959, 190);
Незаможні селяни щиро вважали агітмайстерню своєю, любили і всіляко виказували свою шанобливість (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шанобливість — див. шана Словник синонімів Вусика
- шанобливість — [шаноблив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- шанобливість — ШАНОБЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до шанобли́вий. Жарт любив [батько], точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість (О. Довженко); Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- шанобливість — шанобли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шанобливість — -вості, ж. Абстр. ім. до шанобливий. Великий тлумачний словник сучасної мови