1. Словник української мови у 20 томах

шанобливість

ШАНОБЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.

Абстр. ім. до шанобли́вий.

Жарт любив [батько], точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість (О. Довженко);

Знайомлячись, солдати козиряли дівчині з підкресленою шанобливістю (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шанобливість — див. шана Словник синонімів Вусика
  2. шанобливість — [шаноблив'іс'т'] -вос'т'і, ор. -в'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. шанобливість — шанобли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. шанобливість — -вості, ж. Абстр. ім. до шанобливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шанобливість — ШАНОБЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до шанобли́вий. Жарт любив [батько], точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах