шанобливо

ШАНОБЛИ́ВО.

Присл. до шанобли́вий.

Вона завжди уважно й навіть шанобливо слухала Батуру – .. він так красиво говорить... (С. Журахович);

Незважаючи на свою норовисту вдачу, Варя ставилась до свого бригадира чемно і навіть шанобливо (Д. Ткач);

Всі запорожці скинули шапки і шанобливо схилили голови (О. Довженко);

На порозі з'явився старий челядник. Впізнавши пана Бжеського, він шанобливо вклонився і допоміг йому злізти з коня (З. Тулуб);

Раз чи два Гоголь кидав здивований погляд на слухачів .. і зустрічався очима з Дюром, який дивився на нього нібито шанобливо, але разом з тим і образливо (О. Полторацький).