шантрапа
ШАНТРАПА́, и, зневажл.
1. ч. і ж. Пуста, нікчемна людина.
— Газетяр може собі бути тричі бездарним, і все-таки його називатимуть "чесним трудівником преси", а не "шантрапою" (Л. Укр., III, 1952, 701).
2. ж., збірн. Пусті, нікчемні люди.
Зала знову охнула. Міністри переглянулися. Чиновницька молода шантрапа верескливо, з викликом зареготала й демонстративно заплескала в долоні (Полт., Повість.., 1960, 581).
Словник української мови (СУМ-11)