шанувальник

ШАНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто виявляє шану (у 1 знач.) до кого-, чого-небудь.

Полум’яними шанувальниками Заньковецької були Л. М. Толстой, А. П. Чехов, І Є. Рєпін, П. І. Чайковський (Рильський, III, 1956, 347);

Громадська панахида й прощання з Кобзарем зібрали величезні маси людей — його однодумців, шанувальників, тих, в ім’я яких він жив, боровся, згорів (Слово про Кобзаря, 1961, 159);

Коли в 90-х рр. М. Лисенко задумав видати збірник народних пісень і з цією метою звернувся за сприянням до редакцій газет, знайомих, до всіх шанувальників народної словесності, Яворницький відгукнувся на цей захід одним із перших (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 43).

Значення в інших словниках

1. шанувальник — (той, хто виявляє пошану до когось) цінитель, цінувальник, поцінувальник, (давнє) поклонник.  Словник синонімів Полюги
2. шанувальник — див. побожний  Словник синонімів Вусика
3. шанувальник — [шанувал'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
4. шанувальник — ШАНУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто виявляє шану (у 1 знач.) до кого-, чого-небудь. Полум'яними шанувальниками Заньковецької були Л. М. Толстой, А. П. Чехов, І Є. Рєпін, П. І. Чайковський (М.  Словник української мови у 20 томах
5. шанувальник — шанува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
6. шанувальник — -а, ч. Той, хто виявляє шану (у 1 знач.) до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. шанувальник — ПРИХИ́ЛЬНИК (той, хто підтримує, захищає, схвалює кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці), ПРИБІ́ЧНИК рідше, ПРИХИ́ЛЕЦЬ заст.; ПОБО́РНИК, РЕВНИ́ТЕЛЬ книжн., ЛИ́ЦАР уроч., поет., ПАЛАДИ́Н уроч., поет., ОБО́ЖНЮВАЧ розм.  Словник синонімів української мови