шанувальник
ШАНУВА́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто виявляє шану (у 1 знач.) до кого-, чого-небудь.
Полум'яними шанувальниками Заньковецької були Л. М. Толстой, А. П. Чехов, І Є. Рєпін, П. І. Чайковський (М. Рильський);
Громадська панахида й прощання з Кобзарем зібрали величезні маси людей – його однодумців, шанувальників, тих, в ім'я яких він жив, боровся, згорів (з наук. літ.);
Коли в 90-х рр. М. Лисенко задумав видати збірник народних пісень і з цією метою звернувся за сприянням до редакцій газет, знайомих, до всіх шанувальників народної словесності, Яворницький відгукнувся на цей захід одним із перших (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)