шапар
ШАПА́Р, я́, ч., заст., діал.
1. Те саме, що шафа́р.
Він був тут [у тюрмі] за шапаря. Цю "посаду" посідав уже кілька місяців, і всі були задоволені його розподілом сніданків та вечер (Досв., Вибр., 1959, 134).
2. Шапкар.
Ей, миряне! шевці, кравці, крамарі, шапарі! сходіться, сходіться ради послухати, табаки понюхати! (Номис, 1864, № 6126).
Словник української мови (СУМ-11)