шарнір

ШАРНІ́Р, а, ч. З’єднувальний пристрій механізму чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання їхніх частин.

При правильному різанні і доброму стані ножиць лінія обрізу на деталі повинна бути гладенькою і без задирок. Наявність задирок свідчить про те, що шарнір ножиць розробився (Практ. з машинозн., 1957, 51);

Залізо лунко загуло, і з тихим рипом шарнірів половинка брами почала відхилятися… (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 65);

І дошка стола, і сидіння — на шарнірах. Їх можна регулювати залежно від зросту учня і місця парти у класному приміщенні (Наука.., 12, 1962, 60);

*У порівн. На тонкуватій шиї шарніром рухається адамове яблуко (Стельмах, II, 1962, 63).

◊ Ру́хатися (оберта́тися і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) на шарні́рах (на шарні́рі) — рухатися легко, вільно.

Нехай будуть скоро підошви у дірах — Кружляє ця пара годин уже п’ять. Фігура у Маші немов на шарнірах: Таке виробля там, що й сором казать (С. Ол., Вибр., 1957, 313);

Голобородько, наче на шарнірі, повернувся на стільці і визирнув у віконце (Голов., Тополя.., 1965, 24).

Значення в інших словниках

1. шарнір — [шарн’ір] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
2. шарнір — Петничка  Словник чужослів Павло Штепа
3. шарнір — ШАРНІ́Р, а, ч. З'єднувальний пристрій механізму чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання з'єднувальних деталей навколо їхньої осі.  Словник української мови у 20 томах
4. шарнір — шарні́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. шарнір — -а, ч. З'єднувальний пристрій механізму, тіл чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання їхніх частин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шарнір — шарні́р (франц. charniére) рухоме з’єднання тіл (напр., деталей механізму), що допускає взаємні повороти або обертання їх.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. шарнір — З'єднання 2-х елементів, яке забезпечує їх взаємний обертовий рух навколо осі або точки; розрізняють плоскі та об'ємні (т.зв. кульові) ш.; карданний ш. — шарнірний механізм для з'єднання валів, розміщених під змінним кутом.  Універсальний словник-енциклопедія
8. шарнір — як (мов, на́че і т. ін.) на шарні́рах (на шарні́рі). 1. Легко, вільно. Голобородько наче на шарнірі повернувся на стільці і визирнув у віконце (С. Голованівський). 2. Рухливий. Нехай будуть скоро підошви у дірах — Кружляє ця пара годин уже п’ять.  Фразеологічний словник української мови
9. шарнір — Шарні́р, -ні́ра; -ні́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)