шарнір

шарні́р

-а, ч.

З'єднувальний пристрій механізму, тіл чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання їхніх частин.

Значення в інших словниках

1. шарнір — [шарн’ір] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
2. шарнір — Петничка  Словник чужослів Павло Штепа
3. шарнір — ШАРНІ́Р, а, ч. З'єднувальний пристрій механізму чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання з'єднувальних деталей навколо їхньої осі.  Словник української мови у 20 томах
4. шарнір — шарні́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. шарнір — шарні́р (франц. charniére) рухоме з’єднання тіл (напр., деталей механізму), що допускає взаємні повороти або обертання їх.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. шарнір — З'єднання 2-х елементів, яке забезпечує їх взаємний обертовий рух навколо осі або точки; розрізняють плоскі та об'ємні (т.зв. кульові) ш.; карданний ш. — шарнірний механізм для з'єднання валів, розміщених під змінним кутом.  Універсальний словник-енциклопедія
7. шарнір — як (мов, на́че і т. ін.) на шарні́рах (на шарні́рі). 1. Легко, вільно. Голобородько наче на шарнірі повернувся на стільці і визирнув у віконце (С. Голованівський). 2. Рухливий. Нехай будуть скоро підошви у дірах — Кружляє ця пара годин уже п’ять.  Фразеологічний словник української мови
8. шарнір — Шарні́р, -ні́ра; -ні́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. шарнір — ШАРНІ́Р, а, ч. З’єднувальний пристрій механізму чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання їхніх частин. При правильному різанні і доброму стані ножиць лінія обрізу на деталі повинна бути гладенькою і без задирок.  Словник української мови в 11 томах