шарпання
ША́РПАННЯ, я, с. Дія за знач. ша́рпати і ша́рпатися.
Шарпання дверима припинилось, але ніхто не заходив (Трубл., Мандр., 1938, 132);
Однак грубе шарпання, оце, що він так.. стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно. Сили її мовби одразу вернулись (Гончар, II, 1959, 99);
Залізний дах сільради аж лопотів від скаженого шарпання вітру (Кир., Вибр., 1960, 284).
Словник української мови (СУМ-11)