шарпання
ША́РПАННЯ, я, с. Дія за знач. ша́рпати і ша́рпатися.
Шарпання дверима припинилось, але ніхто не заходив (Трубл., Мандр., 1938, 132);
Однак грубе шарпання, оце, що він так.. стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно. Сили її мовби одразу вернулись (Гончар, II, 1959, 99);
Залізний дах сільради аж лопотів від скаженого шарпання вітру (Кир., Вибр., 1960, 284).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шарпання — [шарпан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- шарпання — ША́РПАННЯ, я, с. Дія за знач. ша́рпати і ша́рпатися. Шарпання дверима припинилось, але ніхто не заходив (М. Трублаїні); Однак грубе шарпання, оце, що він так .. стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно. Сили її мовби одразу вернулись (О. Словник української мови у 20 томах
- шарпання — ша́рпання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шарпання — -я, с. Дія за знач. шарпати і шарпатися. Великий тлумачний словник сучасної мови