шарпати

ША́РПАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і неперех., за що, рідко чим, об що. Тягти кого-, що-небудь посмиком; різко, рвучко смикати за щось.

Андрійко її за коси шарпає, а в самого очі так і блищать недобрим вогнем (Коцюб., І, 1955, 441);

— Мамо, а мамо,— шарпає її Йвась за рукав (Григ., Вибр., 1959, 125);

Віз котився поволі, коні ледве лізли, хоч Мортко щохвилини шарпав віжками, кричав "вйо" (Кобр., Вибр., 1954, 78);

Рука Андрія шарпає за дротинку гудка (Ю. Янов., IV, 1959, 31);

// Смикаючи, робити щось, виконувати якусь дію.

Тимко проворно кинувся до припічка, схопив роговий надламаний гребінець і швидко почав шарпати неслухняне волосся (Цюпа, Грози.., 1961, 18);

Ольга зі злістю шарпала серпом по сухих стеблинах жита, скидала їх докупи (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 33);

// Рвучко відкривати щось (двері, хвіртку і т. ін.).

Явтух Каленикович наближається до потрібних дверей, шарпає їх і заходить до палати (Ю. Янов., І, 1958, 618);

Дошкульні слова молотами відлунюють в голові Терентія. Він відхиляється од воріт, люто, з дзвоном шарпає на себе ковану хвіртку (Стельмах, І, 1962, 51).

2. перех. і неперех., за що, чим, по чому і т. ін. Налітаючи поривами, рвати, тріпати, приводити в коливальний рух (перев. про вітер).

Буде шарпати буря вітрила, Пожене геть по темному морю (Л. Укр., І, 1951, 66);

Він держався скали, хоч як шарпала і рвала його люта хвиля (Фр., VI, 1951, 132);

Докія глянула вбік, де вітер злегка шарпав велику об’яву, написану впоперек газети синім чорнилом (Цюпа, На крилах.., 1961, 38);

Петро без капелюшка.., вітер шарпає волосся (Головко, І, 1957, 481);

Вітер шарпав хвилю на всі боки (Ільч., Серце жде, 1939, 149);

Холодний вітер шарпає за поли, в обличчя б’є сніжком (Збан., Доля, 1961, 147);

Гострий морозний вітер як рашпілем шарпав по обличчях (Баш, Вибр., 1948, 185);

*Образно. Лиш дальні залпи сплеском вогнепаду ще шарпали і злили горизонт (Бажан, Політ.., 1964, 11);

// розм. Штовхаючи, сіпаючи і т. ін., зрушувати, приводити в дію, в рух.

На кожній станції машиніст сердито шарпав поїзд (Жур., Звич. турботи, 1960, 185);

Дарабою гримнуло об каміння, бризки і піна застелили світ, нас почало шарпати в усі боки; і як ми вискочили з того пекла, чому ми там не розбилися на тріски,— того я не в силі зрозуміти (Хотк., II, 1966, 409);

Було чути, як пролітали бджоли в повітрі. Здавалось, хтось шарпав за незримі струни (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 21).

3. неперех. Різко, рвучко рушати з місця; смикати, сіпати.

Стала баба просто рога, Задивилася, небога, Як зчепились два вози: Коні шарпають та рвуться, Візники трохи не б’ються (Фр., XII, 1953, 226);

Автомобіль хурчав, шарпав (Ю. Янов., V, 1959, 126).

4. перех. і неперех., за що, чим, розм. Термосити, сіпати кого-небудь, звертаючи на що-небудь увагу, виявляючи якесь почуття і т. ін.

В Неаполі так шарпають, ловлять за поли і набиваються з усяким поганим дріб’язком, що єдиний спосіб відчепитись, се бігти ні на що не дивлячись (Л. Укр., V, 1956, 413);

Посадовивши Каргата, Олександр Іванович сам сів навпроти нього, поклав йому на коліно руку, щоб щоразу шарпати його, коли Каргат перестане слухати (Шовк., Інженери, 1956, 289);

— Ти чого підслухуєш, щеня? — і Віра люто шарпає за плечі необачного Славка (Кач., II, 1958, 20);

// Чіпляючись, рвати, завдавати болю (перев. про щось чіпке, шкарубке).

Будуть шарпати одіж суворі гілки і скривавлять колючками руки (Л. Укр., І, 1951, 222);

Корчі глоду й терня шарпали її волосся, дерли лице, калічили руки й ноги (Кобр., Вибр., 1954, 170);

Колючки шарпали та рвали на Козакові жупан, обдирали халяву єдиного чобота (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 109).

5. перех. і неперех., перен. Порушувати чийсь спокій, настирливо, раз за разом відвертаючи чиюсь увагу, турбуючи, заважаючи і т. ін.

Коли б Ви знали, яка се тяжка річ і для нього і для всіх, оті приступи кашлю.. А тут люди шарпають з усіх боків, ..треба ж на всіх поспіти (Л. Укр., V, 1956, 161);

Як людина надзвичайно нервова та імпульсивна, він шарпав своїх молодих прибічників то в одну, то в другу сторону (Фр., XVI, 1955, 166);

І він-то, Миколка, найбільше шарпав Максима, допитуючись, який той Берлін (Рибак, Час.., 1960, 138);

— А вас тут не шарпали за колишнє? (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 40);

— Мене люди зо всіх боків шарпають — розкажи, допоможи, порадь (Гончар, III, 1959, 324);

Її весь час шарпали запитаннями:— Олю, а як оце? — А’ як ти вважаєш, Олю? (Загреб., Спека, 1961, 63);

// у сполуч. з ім. душа, мозок, нерви, серце і т. ін. Тривожити, примушуючи когось переживати, нервувати, вболівати за щось і т. ін.

Тяжкі муки викликали ще тяжчі думки і, поєднавшись, шарпали і серце і душу Одарчину (Мирний, І, 1954, 53);

Коли жорстока дійсність кліщами шарпає за душу, я нагадую своє минуле, свою молодість (Фр., IV, 1950, 359);

Якісь неспокійні бунтівливі думки шарпали йому мозок, і він знову заговорив: — А що, діду, коли мені податись до козаків? (Добр., Очак. розмир, 1965, 43);

Ураган Жовтня шарпав нерви кардиналів і прелатів (Галан, Памфл. і фейл., 1951, 15);

Явдоха вела його за руку і говорила так, немов ніяка материнська тривога зараз оце не шарпала їй серця: — Чого, синку, захекався? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17).

6. перех., розм. Шматувати когось, завдавати рани кому-небудь, розриваючи, деручи.

Життя тут ні сліду́, Лиш вітер свище та орел часо́м Скиглить та шарпає свою добичу (Фр., X, 1954, 380);

— Облупив я не одного 3 тих ведмедів, так за теє ж Шарпали таки не мало І мене ведмежі кігті (Л. Укр., IV, 1954, 162);

// Накидаючись, бити кого-небудь.

— Не знаю,— сказав Іван.— Зараз ти будеш знати! — крикнули розбійники і почали шарпати Івана (Фр., III, 1950, 151);

// перен. Завдавати шкоди, заподіювати збитків, навально, раптово нападаючи (перев. воєнними діями).

Жив він у саму ту нещасливу годину, як магнати польські загарбали Україну з людом, од Дніпра до Дністра, і рвали, і шарпали її на шматки (Стор., І, 1957, 163);

Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів (Гр., Без хліба, 1958, 170);

— Пішли наші пани-молодці шарпати береги Анатолії, визволяти бідних невільників,— ..відповів Корж (Тулуб, Людолови, І, 1957, 18);

// рідко. Нападаючи, оббирати, обкрадати кого-небудь.