шарпати

ША́РПАТИ, аю, аєш, недок.

1. кого, що, за що, рідко чим, об що. Тягти кого-, що-небудь посмиком; різко, рвучко смикати за щось.

Андрійко її за коси шарпає, а в самого очі так і блищать недобрим вогнем (М. Коцюбинський);

– Мамо, а мамо, – шарпає її Йвась за рукав (Грицько Григоренко);

Віз котився поволі, коні ледве лізли, хоч Мортко щохвилини шарпав віжками, кричав “вйо” (Н. Кобринська);

Рука Андрія шарпає за дротинку гудка (Ю. Яновський);

// Смикаючи, робити щось, виконувати якусь дію.

Тимко проворно кинувся до припічка, схопив роговий надламаний гребінець і швидко почав шарпати неслухняне волосся (І. Цюпа);

Ольга зі злістю шарпала серпом по сухих стеблинах жита, скидала їх докупи (А. Хижняк);

// Рвучко відкривати щось (двері, хвіртку і т. ін.).

Явтух Каленикович наближається до потрібних дверей, шарпає їх і заходить до палати (Ю. Яновський);

Дошкульні слова молотами відлунюють в голові Терентія. Він відхиляється од воріт, люто, з дзвоном шарпає на себе ковану хвіртку (М. Стельмах).

2. кого, що, за що, чим, по чому і т. ін. Налітаючи поривами, рвати, тріпати, приводити в коливальний рух (перев. про вітер).

Буде шарпати буря вітрила, Пожене геть по темному морю (Леся Українка);

Він держався скали, хоч як шарпала і рвала його люта хвиля (І. Франко);

Докія глянула вбік, де вітер злегка шарпав велику об'яву, написану впоперек газети синім чорнилом (І. Цюпа);

Петро без капелюшка.., вітер шарпає волосся (А. Головко);

Вітер шарпав хвилю на всі боки (О. Ільченко);

Холодний вітер шарпає за поли, в обличчя б'є сніжком (Ю. Збанацький);

Гострий морозний вітер як рашпілем шарпав по обличчях (Яків Баш);

* Образно. Лиш дальні залпи сплеском вогнепаду ще шарпали і злили горизонт (М. Бажан);

// розм. Штовхаючи, сіпаючи і т. ін., зрушувати, приводити в дію, в рух.

На кожній станції машиніст сердито шарпав поїзд (С. Журахович);

Дарабою гримнуло об каміння, бризки і піна застелили світ, нас почало шарпати в усі боки; і як ми вискочили з того пекла, чому ми там не розбилися на тріски, – того я не в силі зрозуміти (Г. Хоткевич);

Було чути, як пролітали бджоли в повітрі. Здавалось, хтось шарпав за незримі струни (Є. Кравченко).

3. Різко, рвучко рушати з місця; смикати, сіпати.

Стала баба просто рога, Задивилася, небога, Як зчепились два вози: Коні шарпають та рвуться, Візники трохи не б'ються (І. Франко);

Автомобіль хурчав, шарпав (Ю. Яновський).

4. кого, що, за що, чим, розм. Термосити, сіпати кого-небудь, звертаючи на що-небудь увагу, виявляючи якесь почуття і т. ін.

В Неаполі так шарпають, ловлять за поли і набиваються з усяким поганим дріб'язком, що єдиний спосіб відчепитись, се бігти ні на що не дивлячись (Леся Українка);

Посадовивши Каргата, Олександр Іванович сам сів навпроти нього, поклав йому на коліно руку, щоб щоразу шарпати його, коли Каргат перестане слухати (Ю. Шовкопляс);

– Ти чого підслухуєш, щеня? – і Віра люто шарпає за плечі необачного Славка (Я. Качура);

// Чіпляючись, рвати, завдавати болю (перев. про щось чіпке, шкарубке).

Будуть шарпати одіж суворі гілки і скривавлять колючками руки (Леся Українка);

Корчі глоду й терня шарпали її волосся, дерли лице, калічили руки й ноги (Н. Кобринська);

Колючки шарпали та рвали на Козакові жупан, обдирали халяву єдиного чобота (О. Ільченко).

5. кого, перен. Порушувати чийсь спокій, настирливо, раз за разом відвертаючи чиюсь увагу, турбуючи, заважаючи і т. ін.

Коли б Ви знали, яка се тяжка річ і для нього і для всіх, оті приступи кашлю .. А тут люди шарпають з усіх боків, .. треба ж на всіх поспіти (Леся Українка);

Як людина надзвичайно нервова та імпульсивна, він шарпав своїх молодих прибічників то в одну, то в другу сторону (І. Франко);

І він-то, Миколка, найбільше шарпав Максима, допитуючись, який той Берлін (Н. Рибак);

– А вас тут не шарпали за колишнє? (М. Ю. Тарновський);

– Мене люди зо всіх боків шарпають – розкажи, допоможи, порадь (О. Гончар);

Її весь час шарпали запитаннями: – Олю, а як оце? – А' як ти вважаєш, Олю? (П. Загребельний);

// у сполуч. з ім. душа, мозок, нерви, серце і т. ін. Тривожити, примушуючи когось переживати, нервувати, вболівати за щось і т. ін.

Тяжкі муки викликали ще тяжчі думки і, поєднавшись, шарпали і серце і душу Одарчину (Панас Мирний);

Коли жорстока дійсність кліщами шарпає за душу, я нагадую своє минуле, свою молодість (І. Франко);

Якісь неспокійні бунтівливі думки шарпали йому мозок, і він знову заговорив: – А що, діду, коли мені податись до козаків? (С. Добровольський);

Ураган Жовтня шарпав нерви кардиналів і прелатів (Я. Галан);

Явдоха вела його за руку і говорила так, немов ніяка материнська тривога зараз оце не шарпала їй серця: – Чого, синку, захекався? (О. Ільченко).

6. кого, розм. Шматувати когось, завдавати рани кому-небудь, розриваючи, деручи.

Життя тут ні сліду́, Лиш вітер свище та орел часо́м Скиглить та шарпає свою добичу [здобич] (І. Франко);

– Облупив я не одного з тих ведмедів, так за теє ж Шарпали таки не мало І мене ведмежі кігті (Леся Українка);

// Накидаючись, бити кого-небудь.

– Не знаю, – сказав Іван. – Зараз ти будеш знати! – крикнули розбійники і почали шарпати Івана (І. Франко);

// перен. Завдавати шкоди, заподіювати збитків, навально, раптово нападаючи (перев. воєнними діями).

Жив він у саму ту нещасливу годину, як магнати польські загарбали Україну з людом, од Дніпра до Дністра, і рвали, і шарпали її на шматки (О. Стороженко);

Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од ворогів (Б. Грінченко);

– Пішли наші пани-молодці шарпати береги Анатолії, визволяти бідних невільників, – .. відповів Корж (З. Тулуб);

// рідко. Нападаючи, оббирати, обкрадати кого-небудь.