шарпатися

ША́РПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Робити різкі, поривчасті рухи, намагаючись вирватися, звільнитися від когось, чогось.

Та він рванувсь – аж разом бух! Сильце затяг, аж сперло дух. Ревнув медвідь: – Се що за біс? – Став шарпатись – ще в гірше вліз (І. Франко);

Він знов безтямно, безумно почав битися, шарпатися ногами, звиватися, мов уж, усім своїм сплутаним тілом. – диво! – нараз почув, що його пута послабшали (Г. Хоткевич);

– Не шарпайтесь, ваша мость: вірьовка обірветься. – Дарма, відьмо ти єгипетська! (О. Ільченко);

// перен. Діяти, намагаючись, прагнучи позбутися чогось надокучливого, уїдливого або такого, що сковує і т. ін.

А ще тяжче гаряче бажати Волі, правди, братньої любви [любові], Шарпатись у путах, гризти крати, А на волю встати не могти (І. Франко);

// рідко. Чіпляючись за щось, смикатися, рватися.

Її сукня зачіпалась за густий терен, шарпалась, лущала й дерлась, а вона все лізла на гору, аж засапалась (І. Нечуй-Левицький).

2. Сильно здригатися, сіпатися з ляку, несподіванки і т. ін.

І хоч Кузьму на цьому [жарті] ловлять не вперше, але він знов під загальний регіт шарпається, мимоволі озирається (О. Гончар);

– Так це, значить, ви тоді приходили в обмундируванні радянського офіцера? – запитав третій, маленький і нервовий, у нього шарпалася від тику ліва щока (Ю. Яновський);

Часто з кущів злітали сполохані сови, і коні шарпалися вбік (Іван Ле);

// Різко, рвучко рушати з місця.

Вона знову переключає важелі, і він [шкребок] рішуче шарпається назад (О. Гуреїв);

// Робити різкі, рвучкі рухи під час дії (про машину, механізм тощо).

Якийсь час машина йде рівно. Потім задні колеса шарпаються непевно, машина ковзається (Ю. Яновський);

В потемнілих очах Фросини закрутилися чорні хрести вітряків. Вони спішили домолоти чиєсь мливо, скрипіли, і шарпались, і стогнали під вітром (М. Стельмах);

На вулиці в розпачі шарпалася гармошка. Грали чи “страданіє”, чи “кирпичики” – зразу не вловив Рідкодуб (І. Кириленко);

// Сильно битися, тіпатися (про серце).

Інколи Він [Каїн] намагавсь молитись, але з уст Його гордії, богохульні речі Лились. Затвердле довгим болем серце Лиш шарпалось, коритись не могло (І. Франко);

Серце її бистро шарпалося з радощів, що легко збулася такої небезпеки (Л. Смілянський).

3. розм. Кидатися рвучко в різні боки; метатися.

Він шарпався по сінях з кутка в куток, важко одсапуючись (І. Кириленко);

В Кузьми йокнуло серце, і він кинувся за звіриною. Недосвідчений заєць .. почав шарпатись з одного краю в другий, і побіля межі захеканий Кузьма усім тілом розпластався на свою здобич (М. Стельмах);

* Образно. Не знає [Мирон], що йому робити, думки шалено шарпаються в різні боки і на півдорозі обриваються (М. Стельмах);

// Рвучко віяти (про вітер).

З гір, із далеких лісів ринуть в долину вітри, шарпаються з кінця в кінець (П. Колесник);

// куди, до кого – чого, з чого на що, також з інфін., із спол. щоб, перен. Починати із завзяттям, запалом щось робити, братися то за одне, то за друге.

В усі боки шарпався чоловік, щоб роздобути копійку, ходив на заробітки і в Таврію, і в Крим, і в Одесу, і в Молдову (М. Стельмах);

– Не доведи боже, як кажуть старі люди, коли хто з вас почне шарпатись з однієї роботи на іншу, міняти професії, як рукавиці (І. Цюпа).

4. розм. Боротися, битися з кимсь.

[1 парубок:] А ми... тямите, .. шарпаючися з вами, сурдут вам роздерли (І. Франко);

За дверима кабінету чути було гамір і крик, ніби там боролися чи билися, дзвенів сміх, лунали вигуки, щось шарпалося й борюкалося (В. Собко).