шасть
ШАСТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ша́стати і ша́снути.
[Настуся:] Добре, тату… (І веселенька шасть у хату) (Шевч., II, 1963, 190);
— А ти, я бачу, жартівник,— говорить до нього Сазон.— Тільки жартувати будеш іншим разом, а зараз у нас друга балачка з тобою буде.— І — шасть руками парубкові під кожух. Не встиг куркуленко оком моргнути, як Сазон витяг у нього з-за пояса обріз із мережаною ручкою (Тют., Вир, 1964, 168).
Словник української мови (СУМ-11)