шасть
ШАСТЬ, виг., розм.
Уживається як пред. за знач. ша́стати і ша́снути.
[Настуся:] Добре, тату... (І веселенька шасть у хату) (Т. Шевченко);
– А ти, я бачу, жартівник, – говорить до нього Сазон. – Тільки жартувати будеш іншим разом, а зараз у нас друга балачка з тобою буде. – І – шасть руками парубкові під кожух (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)