шведин

ШВЕ́ДИН, а, ч., заст. Швед.

Індиком ходить там гишпанець [іспанець], Кротом же лазить португалець, Звіркує шведин вовком там (Котл., І, 1952, 163).

Значення в інших словниках

1. шведин — ШВЕ́ДИН, а, ч., заст. Швед. Індиком ходить там гишпанець [іспанець], Кротом же лазить португалець, Звіркує шведин вовком там (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
2. шведин — шве́дин іменник чоловічого роду, істота швед арх.  Орфографічний словник української мови
3. шведин — -а, ч., заст. Швед.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шведин — Швед, -да і шве́дин, -на; шве́ди, -дів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. шведин — Шведин, -на м. Шведъ. Звіркує шведин вовком там. Котл. Ен. Була потреба з шведином на морі. Морд. Пл. 126.  Словник української мови Грінченка