швидкоростучий
ШВИДКОРОСТУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що швидкоро́слий.
Резервом, який має набагато поповнити наші лісові скарби, є розведення швидкоростучих дерев (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 204);
Під назвою швидкоростучих розуміють ряд деревних порід, які дають у середньому за один рік пагони значної довжини (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 53);
Персик є швидкоростучою породою (Колг. Укр., 8, 1959, 40);
— А швидкоростучі [індики], а їстівні — тьху, тьху, щоб не наврочити, м’ясо біле та ніжне, як курятина, саме на старі зуби (Донч., VI, 1957, 232).
Словник української мови (СУМ-11)