шикування
ШИКУВА́ННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. шикува́ти¹.
ШИКУВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. шикува́ти² і шикува́тися.
Його штурхали та били й отак просто, знічев’я. Вранці за те ніби, що він спізнюється до шикування, або ж за те, що квапиться попереду всіх (Коз., Гарячі руки, 1960, 72).
Словник української мови (СУМ-11)