шикування
ШИКУВА́ННЯ¹, я, с., розм.
Дія за знач. шикува́ти¹.
ШИКУВА́ННЯ², я, с.
Дія за знач. шикува́ти² і шикува́тися.
Його штурхали та били й отак просто, знічев'я. Вранці за те ніби, що він спізнюється до шикування, або ж за те, що квапиться попереду всіх (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)