шикування
ШИКУВА́ННЯ¹, я, с., розм.
Дія за знач. шикува́ти¹.
ШИКУВА́ННЯ², я, с.
Дія за знач. шикува́ти² і шикува́тися.
Його штурхали та били й отак просто, знічев'я. Вранці за те ніби, що він спізнюється до шикування, або ж за те, що квапиться попереду всіх (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шикування — шикува́ння 1 іменник середнього роду показування шику розм. шикува́ння 2 іменник середнього роду ставлення в ряд Орфографічний словник української мови
- шикування — I -я, с., розм. Дія за знач. шикувати 1). II -я, с. Дія за знач. шикувати II і шикуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шикування — ШИКУВА́ННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. шикува́ти¹. ШИКУВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. шикува́ти² і шикува́тися. Його штурхали та били й отак просто, знічев’я. Вранці за те ніби, що він спізнюється до шикування, або ж за те, що квапиться попереду всіх (Коз., Гарячі руки, 1960, 72). Словник української мови в 11 томах