шикування

шикува́ння 1

іменник середнього роду

показування шику

розм.

шикува́ння 2

іменник середнього роду

ставлення в ряд

Значення в інших словниках

1. шикування — ШИКУВА́ННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. шикува́ти¹. ШИКУВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. шикува́ти² і шикува́тися. Його штурхали та били й отак просто, знічев'я. Вранці за те ніби, що він спізнюється до шикування, або ж за те, що квапиться попереду всіх (В. Козаченко).  Словник української мови у 20 томах
2. шикування — I -я, с., розм. Дія за знач. шикувати 1). II -я, с. Дія за знач. шикувати II і шикуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шикування — ШИКУВА́ННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. шикува́ти¹. ШИКУВА́ННЯ², я, с. Дія за знач. шикува́ти² і шикува́тися. Його штурхали та били й отак просто, знічев’я. Вранці за те ніби, що він спізнюється до шикування, або ж за те, що квапиться попереду всіх (Коз., Гарячі руки, 1960, 72).  Словник української мови в 11 томах